Ян Ардановскі: Вступу України в СОТ повинні побоюватися Польща або Західна Європа, але ніяк не Україна
Юрій Школяренко, proUA 2007-06-06 13:06:54 Заступник міністра сільського господарства Польщі - про перспективи українських компаній на польському ринку. І польські інвестиції в наш АПК
Щороку українські чиновники і економісти починають з оптимістичного прогнозу притоку іноземних інвестицій у вітчизняний АПК. Суми називаються р і зн і , але перспективи традиційно малюються далеко не веселкові. Проте відсутність в Україні повноцінного ринку землі і слабкі темпи інтеграції країни в європейські ринки поки не дозволили нашим аграріям повною мірою відчути на собі привабливість співпраці з іноземними компаніями.
Правда, слід визнати, що з кожним роком все більше українських компаній виводять свою продукцію на ринок ЄС. І все більше іноземних інвестицій надходить в українські переробні підприємства або у вирощування зернових і олійних . При цьому основним іноземним інвестором як і раніше виступає російський бізнес, який найбільш адаптований до українських реалій. Проте все більш відчутною стає роль на нашому ринку іншого сусіда – Польщі. За даними ЗМІ, тільки минулого року в Україні було зареєстровано більше 1,000 компаній за участю польського капіталу. При цьому великі інвестиції поляки направили саме в аграрний сектор.
Про перспективи співпраці двох країн в АПК, про можливості українських компаній на польському ринку, про переваги і недоліки наш ої продукції для європейського споживача ми поговорили із заступником міністра сільського господарства Польщі Яном Ардановск і .
Пан е за ступник міністра, на Ваш погляд, що найближчим часом при ваблюватиме польських інвесторів в українському агросектор і ? І які, відповідно, перспективи українських компаній сьогодні на ринку Польщі?
Я дуже радий, що сьогодні польські інвестори перестали думати про торгівлю, перестали думати про те, що і як можна продати, а почали думати про сумісні інвестиції. І приклад Duda, яка інвестувала до України вже 20 млн. доларів, - це дуже хороший приклад. Оскільки він в казує на те, що компанія розраховує не тільки на бажання продати на українському ринку польський товар, але хоче саме в Україні розвивати свій бізнес. Ми заохочуємо польських підприємців до того, щоб вони шукали в Україні партнерів і разом з ними розвивали бізнес.
Безумовно, торгівля повинна розвиватися, це природний процес. Тим більше, якщо йдеться про сільськогосподарські продукти, то наші ринки взаємодоповнювані. Наприклад, Польща щорічно потребуватиме кількох мільйонів тонн зерна, нам потрібно близько півтора мільйонів сої для наш ої кормов ої промисловості, нам потрібні насіння соняшнику або соняшникова олія. Дуже добре в Польщі продається гречка й існує можливість її реекспорту. Гречку в Польщі вирощують, але в дуже невеликій кількості. Південь України – це величезні можливості для вирощування овочів і фруктів. І це можливість вирощувати таку продукцію, яка не вирощується в Польщі, тому що у нас інший клімат.
У Польщі також міняється напрям споживання алкогольних напоїв. Безумовно, ми, слов’яни, п’ємо багато горілки. І, наприклад, в Польщі «Нем і ров» - це впізнанна всіма марка. Хотів також додати, що «Неміров» хоче купити одне з місцевих лікерогорілчаних підприємств. Дуже хорошу репутацію у нас має також «Хортиця». А молодь п’є горілки менше, в основному - пиво і вино. Ваші кримські вина – одні з кращих в Європі. Безумовно, вони можуть бути навіть кращ і , ніж французькі чи інші вина. Але, на жаль, дуже слабкий маркетинг, і про українські вина в Польщі, практично, не знають. Ми відкрили свій внутрішній ринок для всіх, практично, винних марок з Франції, Німеччини, Італії, Каліфорнії, Південної Африки, Чилі, Іспанії. Чому немає вина з України?
Якщо йдеться про можливий експорт з Польщі, то у нас є такі продукти, які можуть користуватися популярністю в Україні. У вас продовжується дефіцит свинини на внутрішньому ринку. Я розумію, що Україна намагається створити власний сектор м’ясної промисловості, і це логічно. Але не логічно, що в Україні існує чималий прошарок людей, які мало заробляють, але при цьому у вашій країні найдорожче в світі м’ясо. М’ясо в Україні в 2-3 рази дорожче, ніж в Європейському Союзі. І це питання для ухвалення рішення – як створювати власний агропромисловий комплекс, але не за рахунок суспільства.
До речі, яка ситуація сьогодні з «м’ясним питанням» між нашими країнами .. .?
Теоретично, проблема була вирішена, оскільки Україна допустила польське м’ясо на свій ринок. Ветслужба України вибрала 23 польські фірми. Але я іноді жартую: невідомо на якій підставі проводився вибір цих фірм – чи то це було жеребкування, чи то абсолютно інші причини? Частина з відібраних ветеринарами структур – це невеликі маловідомі фірми. Але це був вибір України, і я його не коментуватиму. В той же час введення ввізного мита при з вело до того, що цей експорт практично не працює. І цей дозвіл можна назвати «порожнім жестом», який показав щось з боку України, але ні до чого не привів. Ми й далі підтримуємо комерційну пропозицію, яка стосується м’яса.
Інший вид продуктів, в яких Польща сильна, – це молочні вироби. І це ті вироби, які все більше купують в Європі. Це дуже хороша за якістю продукція, яка ні в чому не поступається продукці ї Європейського Союзу. Можу навіть стверджувати, що вона краща. І все-таки вона дешевша.
Чи відомо Вам про зацікавленість польського бізнесу в придбанні молочних активів в Україні? Багато місцевих підприємств, за оцінка ми експертів, готові продати свій бізнес іноземцям. Це по в’язано, перш за все, з тим, що сьогодні українським молокозаводам необхідні значні інвестиції для модернізації виробництва.
Це дуже добре, але питання в тому, хто повинен першим зробити цю пропозицію. Наші фірми на польському ринку теж обмежені в своїх можливостях розширення виробництва, і вони не виключають варіант розширення за кордоном. Але хіба буде він брати телефонну трубку і «всліпу» обдзвонювати потенційних партнерів? Якщо українські фірми звернуться з проханням допомогти знайти партнера, наприклад, в польське посольство чи в наше міністерство сільського господарства, то вони завжди отримають відповіді на питання, що цікавлять їх.
Ви сказали, що українським компаніям для зміцнення своїх позицій на польському ринку не вистачає маркетингу. Які, на Ваш погляд, ще «недоробки» присутні в українських компаній, що просувають свої товари на польському ринку і, відповідно, на ринку ЄС? Адже не так давно, в цьому контексті, екс-президент Польщі Квасн є вський заявляв, що в українських продуктів харчування великі перспективи в Європі, оскільки вони не містять добавок?
Проблема полягає в тому, що наш колишній президент розбирався в сільськогосподарських питаннях точно так, як я розбираюся в астрономії. І я б хотів акцентувати увагу на тому, що польський ринок – це європейський ринок. Тому повинні дотримуватися стандарти ЄС відносно безпеки продуктів харчування, їх якості. Я, безумовно, переконаний у високій якості українських продуктів харчування, вони мені подобаються за свої ми смаковими якостями . Як я й говорив – це і овочі, і фрукти, і вино, і сало. Проте недостатньо бути переконаним в цьому самому. Ми в Польщі переживали ту ж саму хворобу перед вступом в ЄС. Але після вступу до Європейського Союзу нічого не змінилося – продукти залишилися ті ж. Тільки ми були не в змозі довести європейцям, що ці продукти відповідають всім стандартам якості. Те, що ви виробляєте , скажімо, хороше м’ясо або сало – це одне. Але в ЄС прийнята така система безпеки, така система позначення тварин, яка дозволяє повністю відстежити походження товару. Тобто йдеться не тільки про якість продукту, але й про документальне підтвердження походження цього товару. І це не вимога влади, це вимога споживачів. Споживачі повинні бути переконані в тому, що ця продукція не містить небезпечних добавок, хімікатів. Споживачі повинні бути в певнені, що цей продукт - безпечний. І тому існує система контролю продуктів харчування, яка забезпечу є сертифікат, забезпечу є якість. І Україна, якщо вона хоче продавати в Європі вже оброблений продукт, повинна ввести у себе таку ж систему. І якщо йдеться , скажімо, про масові продукти, такі, як зернові, то можна якимсь чином сьогодні перевірити їх якість. Але якщо йдеться про продукти переробки, ми повинні мати певну систему підтвердження якості.
Друге. Якщо йдеться про просування товару на польський ринок, то українці лише в незначній мірі виявляють зацікавленість в присутності на якихось торгах, на виставках, на ярмарках, де вони могли б себе представити. Як випадок поганого просування продукції можу на вести приклад величезних капіталовкладень в павільйон України на виставці «Зелений тиждень» в Берліні. Україна мала величезний павільйон на цій виставці, величезний персонал. Якщо порівнювати наш польський павільйон з вашим, то ми виглядали як «бідні родичі». Але питання: що такого дає ця виставка-ярмарок, якщо йдеться про комерційні компанії? Це, безумовно, престижний захід. В той же час туди приходять 400 тисяч німецьких пенсіонерів, щоб безкоштовно поїсти. Адже ці вкладені гроші можна було б « розпорошити » в д екількох країнах світу, і це напевно було б ефективніше вкладення коштів .
Я чесно скажу, що це також проблема й Польщі. Проблема в тому, щоб по-новому створювати систему просування продукції в тих країнах, які є такими, що розвиваються і перспективними. «Старі» країни європейського Союзу сьогодні мають надлишки продуктів харчування (якщо не рахувати яловичини). І тому я не вірю, що за допомогою навіть найдорожчого просування можна якимсь чином збільшити свою частку на цих ринках.
Напередодні вступу України в СОТ , в наш і й країні триває велика дискусія, наскільки болючим буде удар по українському аграрному сектору. Політики та експерти роблять апокаліптичні прогнози втрат, які наші аграрії понесуть в наслідок придбання Україною членства в СОТ . Скажіть, а як ваші фермери, як их страх ів вони зазнавали в цьому процесі і чи виправдалися вони?
Боязнь СОТ – це повна дурість. Така велика країна, як Україна, не може бути поза великими міжнародними структурами. Світ глобал ізується , і жодна країна не зможе функціонувати наодинці.
А в чому полягає проблема, яка обговорюється в рамках процесу приєднання до СОТ ? Переговори, які велися в рамках «раунду Доха» (район столиці Катару, в якому проводилися переговори), зводилися до того, що країни, які виробляють дешеві продукти харчування, добиваються повного відкриття ринків багатих країн Європи, Середньої Америки та Японії. Цього вимагає Китай, цього вимагає Бразилія, тому що у них виробництво дешевше ніж в Європі або в США. І це за грози і ризики для тих країн, де продукти харчування дорогі, але висока й собівартість їх виробництва. На моє переконання, Україна має величезний потенціал, якщо йдеться про грунти і землеробські угіддя. У меншій мірі це відноситься до переробної промисловості, тому, що це достатньо дорога галузь і її дуже складно розкрутити. В той же час, якщо говорити про виробництво зернових, соняшнику, кукурудзи і т. д, то Україна може бути світовою супердержавою. І в даний момент експорт з України в Європейський Союз можна гальмувати якимись бар’єрами, митними зборами. Але після вступу в СОТ і проведених на цьому шляху реформ можливості гальмувати український експорт вже не буде.
Тому, якщо говорити відкрито, то вступ у України в СОТ повинні побоюватися Польща або Західна Європа, але ніяк не Україна. Світова організація торгівлі не забороняє вести свою власну політику по відношенню до АПК. Є, звичайно, чутливі ринки, які захищатимуться навіть у тому випадку, якщо будуть проведені реформи для вступу в СОТ . Наприклад, можна допомагати АПК не через інтервенції на ринок, а за допомогою заходів «блакитний ящик». Це нерегуляторне реагування. Це підтримка сільських територій, умов життя, сільської інфраструктури. Можна надавати допомогу в рамках «зеленого ящика», Це все, що пов’язане з навколишнім середовищем.
На закінчення хотів би сказати, що я, на місці України, абсолютно не боявся б вступу в СОТ . Хоча, може, деякі країни й зацікавлені в тому, щоб Україна не стала членом СОТ .
Розкажіть, як розподіляються кошти ЄС і державного бюджету Польщі на підтримку аграріїв? Як держав а контролює розподіл цих коштів ? Адже для України питання виділення дотацій аграріям часто опиняється в центрі корупційних скандалів.
Це складна проблема для кожної країни. Особливо для тих країн, які вийшли з комуністичного середовища. І частина соціальних груп якраз і збагачується за допомогою привласнення державного майна. Проблема корупції має місце також і в Польщі. В той же час, те, що робить нинішній уряд, не дивлячись на всі нападки, це дуже серйозне звільнення Польщі від корупції. Це також процес позбавлення частини суспільства так званих групових привілеїв. Наприклад, для військових, для людей, які працювали в комуністичній системі правосуддя. Уряд з цим дуже серйозно бореться. І я думаю, що в результаті цих дій нам вдасться дуже обмежити корупційні впливи. Але якщо йдеться про гроші, субсидії Європейського Союзу, то корупція тут може виявлятися дуже мало . Адже за тими, до кого ці гроші потрапляють, введений жорсткий контроль. Є спеціальне фінансове урядове агентство, яке акредитоване в ЄС. Це агентство повинне виконувати певні контрольні процедури. Рішення ніколи не ухвалюються одним чиновником або одним працівником цього агентства. Це так званий перехресний контроль над тими, до кого потрапляють ці гроші. Іноді це, звичайно, при з водить до підвищення бюрократії.
Далі. Наш сейм цього року прийняв закон, який вступить в силу з наступного року. Згідно з ц им закон ом , всі державні фінанси (включаючи допомогу ЄС), які прямуватимуть, у тому числі і в АПК, можна буде відстежити в Інтернеті. Будуть опубліковані ім’я, прізвище і сума, яка була отримана цим підприємцем. Деякі обурюються, що це втручання держави в особисте життя громадян. Але ми наполягаємо, що державні кошти, ЄС, платників податків повинні бути прозорі. А якщо хтось не хоче, щоб його прізвище публікувалося в Інтернеті - нехай не просить цієї допомоги. І потім, ми сподіваємося, що при публічному супроводі держав и дуже складно корупційним шляхом «вирішувати свої питання».
Так ою ж буде і система державних закупівель - наприклад, в польський Держрезерв?
Тут складніше питання, оскільки, відповідно до законодавства ЄС, члени Європейського Союзу можуть мати в своєму розпорядженні тільки обмежені державні резерви. У кожній країні також зберігаються резерви, які є власністю ЄС.
В той же час, якщо йдеться про національні резерви (кожна країна може мати свої резерви, про які вона інформує ЄС), закупівля повинна проходити на тендерах. З великої кількості фірм вибирається най краща оферта. Цього року ми збільшували резерви свинини. Крім усього іншого, закупівля проводилася згідно з тендерн ою процедур ою , сам процес контролював також державний підрозділ – Центральне антикорупційне бюро. Офіцери цього відомства повністю перевіряли тендерну процедуру. Центральне антикорупційне бюро – це нова організація, яка була створена нинішнім урядом минулого року. Це, як правило, молоді люди, які не були «заражені» роботою в комуністичних службах. І вони мають право контролювати всіх державних чиновників і всіх політиків. Це певна гарантія того, щоб не було корупції. Адже кожен громадянин має право збагачуватися, кожен має право користуватися своїми в міннями і знаннями, своїм талантом. Але його багатство повинне базуватися на чесній діяльності, а не на тому, скільки він вкрав.
Може, і не все в Польщі вдається до кінця реалізувати, але цей напрям користується великою увагою нашого уряду. Я, наприклад, такої великої кількості дорогих автомобілів, як в Києві, в Польщі не бачив.
Як розвивається ситуація з постачаннями польського м’яса і овочів до Росії?
Польща експортувала на російський ринок доволі багато продукції. Але, на щастя, вона не стала залежною від цього ринку. Без цього експорту до Росії ми справимося . Ми результативно і успішно проводимо пошук нових ринків збуту. В основному, це ринки Азії. Частину сільськогосподарського виробництва ми переводимо на виробництво біопалива. Отже , це ембарго шкідливе не стільки для нас, скільки для малозабезпеченої частини російського суспільства. Польські продукти в Росії були в дешевому сегменті. Наприклад, після заборони імпорту польських яблук ця продукція на російському ринку подорожчала на 80%. По кому це був удар? Ми ці яблука можемо переробити в сік.
Тепер відповідь за Росією. І вона, з незрозумілих нам причин (швидше за все, суто політични х ), ввела це ембарго.
Ми виконали всі ветеринарні вимоги Росії. Наші підприємства контролювалися як російськими інспекторами, так і представниками Європейського Союзу. Яких ось істотних порушень норм чи стандартів знайдено не було. Але, не дивлячись на це, Росія продовжує говорити «ні».
І цю проблему ми представили Єврокомісії. Тому що висл овлення сумнівів щодо польської системи контролю якості – це висл овлення недовір и системі контролю ЄС, фрагментом якої є наша ветеринарна служба. Адже те ж саме м’ясо можна експортувати до Німеччини, Франції та Англії. І раптом виявляється, що це м’ясо погане для Росії.
І ми представили це питання в Єврокомісію. А Росія хотіла внести якусь суперечність між країнами ЄС, натякаючи, що «є країни кращі, а є гірш і ». На саміті в Самарі президент Путін сказав, що Росія поважає Європейський Союз. Але в ЄС існують проблеми з новими країнами. Але тоді голова Є вроком і с ії Баррозо і канцлер Німеччини Маркель сказали: «Пан е Президент е , Ви помиляєтеся. Це повноцінні країни-члени ЄС, і у нас з ними проблем немає. Немає поганих і хороших країн і немає спроб шантажу окремих країн. Ви або ведете переговори з ЄС, або не ведете переговорів зовсім».
Польщ а , безумовно, не зацікавлена в тому, щоб і далі були якісь проблеми чи клоп оти в торгівлі. І, не дивлячись на те, що Росія намагалася переконати Європейський Союз в тому, що поляки є русофобами, це виявилося неправдою. Поляки дуже люблять росіян, ми також є слов’янами, у нас схоже бачення світу. У нас схожі кулінарні смаки: ми любимо м’ясо, любимо горілку. Поляки захоплені великою російською культурою. Але поляки не дозволять ігнорувати себе і не дозволять, щоб хтось ставив під сумнів наше право на самовизначення.
proUA
|
